🤓 Як вчителю не вигоріти? 🤓 #Психічне_здоров’я #вчитель #школа #стрес #вигорання #рекомендації

🤓 Як вчителю не вигоріти? 🤓 #Психічне_здоров’я #вчитель #школа #стрес #вигорання #рекомендації

 До початку нового навчального року залишилося менше місяця. В декого ще триває відпустка, а дехто вже активно повертається до робочого процесу. Проте дуже важливо пам’ятати, що вигорання це не брудні капці, які можна лишити за дверима. Це наче брудні ноги, які зостануться такими, допоки ви їх не відмиєте.

Саме тому вже зараз варто починати піклуватися про себе і займатися профілактикою вигорання.

✅Свідомий відпочинок — це критично важливо, адже в основі вигорання — накопичена втома. Ривок активності на 9 місяців, а потім занурення у відпочинок не спрацюють для вашого відновлення. Важливо відпочивати цілеспрямовано й постійно. Делегуйте домашні обов’язки іншим, щоб мати можливість відпочити після роботи; беріть паузу на перерві, щоб «провітрити» мізки під час роботи; не навантажуйте час на канікулах, намагаючись встигнути все, щоб насолодитися часом без учнів.

Ми передбачаємо, що до цього пункту може бути чимало заперечень, як то «У мене є діти шкільного віку і я маю допомагати їм з домашнім завданням» або «Я вчитель молодших класів і на перерві ніколи навіть до туалету сходити», чи «На канікулах адміністрація завантажує семінарами і тренінгами «по самі помідори», тож цей час здається гіршим за учбовий» та інші. Спробуйте шукатирізні варіанти, встановлювати рамки і обмеження, відстоювати власні кордони. З домашнім завданням можуть допомогти інші члени родини і чим старше стає дитина, тим більше самостійності вона має проявляти. В класі введіть правило «5 хвилин для вчителя»: коли за старшого виступає хтось із учнів, а ви в цей час можете сходити до туалету, випити кави чи просто посидіти і тиші. Занадто активній адміністрації варто пояснити, що користь від вашого відпочинку буде значно більшою, ніж додаткові курси.

✅Виключення стресу із планів – саме чітке планування (щоденний, щотижневий, місячний і річний графіки) допоможе запобігти багатьом проблемам і просто не дасть стресу шансів. Коли ви, а разом і ваш мозок, знає, що буде відбуватися далі, то це значно знижує рівень гормонів, які відповідають за стрес. Окрім того, під час планування можна побачити і за потреби скоригувати співвідношення дім-особисте-робота. Жоден із цих пунктів не має бути пригніченим за рахунок інших. Вносьте в плани час із родиною, сімейні свята, зустрічі з друзями, час для себе. І не соромтесь відповідати відмовою, якщо хтось раптом спробує втрутитись у ваші плани: «Я не зможу на завтра підготувати цей терміновий звіт, адже це мій особистий час і я вже маю плани», «Я не можу вигуляти собаку, оскільки моя черга завтра, а зараз у мене підготовка до контрольної».

✅Емоційна самодопомога – це та навичка, яка допоможе зробити життя більш врівноваженим і стабільним. Вчитель – це людина, яка працює не тільки з 30-ма учнями класу, а і з їх батьками. А якщо таких класів декілька? І не забуваймо про колег, адміністрацію, батьківські чати власних дітей… Вся ця неймовірна кількість людей здатна вивести з рівноваги будь-кого. Проте це геть не означає, що необхідно забути про власні емоції і випромінювати лише спокій і любов. У будь-якій ситуації вчитель має миттєво зреагувати та знайти вихід. Інколи емоції вчителя мають високий градус, зашкалюють, але він нічого з цим не робить, що надалі проявляється в неефективному прийнятті рішень.

Знайдіть свій інструмент для переживання емоції: дихання, рух, звук. Відпрацюйте вправи на дихання, які можна робити навіть під час уроків. Займайтеся фізичною активністю (біг, прогулянки, спорт або йога) і навіть під час уроків рухайтесь (від учня до учня, виходьте у коридор, введіть фізкульт-хвилинки не тільки для дітей). Навіть під час уроків можна тихенько вмикати класичну музику, на класних годинах разом із дітьми слухайте їх улюблені композиції, співайте разом з учнями, мугикайте.

Не соромтесь говорити про власні емоції, адже, по-перше, не всі здатні їх розпізнати без вербальної підказки і, по-друге, це повертає здатність іншим побачити в вас перш за все людину.

НЕВПЕВНЕНА ДИТИНА

Неуспішність, зовнішня байдужість, сором’язливість, незручність – прояви невпевненості у власних силах. Часто ми називаємо це «заниженою самооцінкою».

Як же виховувати впевнену у собі дитину, розвити адекватну самооцінку?  Перш за все, необхідно  викликати у дитини почуття поваги до самого себе, гордості,  на основі більш точного розуміння своїх достоїнств, та недоліків. Виховувати сміливість бути самим собою та бажання досягти успіху.

Рекомендації по створенню у дитини адекватної самооцінки

·        Пам’ятайте, що кожна дитина у вашому класі має право на помилку.

·        Ніколи не порівнюйте такого учня із іншими! Пам’ятайте, що будь-яку дитину можна зрівнювати тільки із самою собою (яка вона була на минулому уроці, а яка на цьому і, можливо, яка вона буде наступного разу).

·        Частіше використовуйте групові форми роботи, колективні завдання. Але особливо корисною для таких дітей буде саме парна робота.

·        Починаючи із початкової школи, не оберігайте дитину від повсякденних справ. Доручіть таким дітям полив квітів, створення газет, плакатів, відповідальність за «щоденник поведінки».  Але перед тим, як доручити такій дитині справу, переконайтесь, що це їй під силу. Нехай дитина частіше виконує різні по важкості завдання, отримає задоволення від зробленої праці, а також похвалу та підтримку від вчителя (по можливості від однокласників).

·        Частіше надавайте завдання, які  потребують спілкування: взяти інтерв’ю для класної газети, або прийняти участь у класному театрі, або підготувати цікаві запитання для уроку.

·        Використовуйте контакт погляду. Сором’язливі діти уникають його. Поступово привчайте дитину дивитися в очі співрозмовнику.

  

·        Не  намагайтеся вирішити за таку дитину  будь яке питання. Це ще раз «доведе», що вона сама ні з чим не може впоратися.

·        Слідкуйте за тим, щоб відзначати успіхи дитини. Але пам’ятайте, що похвала повинна бути відповідна дії.

·        Якщо така дитина десь проявила ініціативу, піддержіть її. Нехай вона спробує себе в ролі лідера.

·        Частіше використовуйте рольові ігри та театралізовані вистави, де дитині доведеться грати інших людей та відображати не свої почуття.

·        Надавайте можливість таким дітям спілкуватися із початковою школою. Зробить таку дитину помічником у проведенні: «цікавих перерв» у початковій школі, інтелектуальних та спортивних ігор для молодших школярів.

ЯК ПРАЦЮВАТИ З АГРЕСИВНОЮ ДИТИНОЮ

·        Пам’ятайте, що заборони, та підвищення голосу – найбільш неефективні способи у виправленні агресивності.

·        Дайте можливість таким дітям своєчасно виплеснути напруження за допомогою фізкультурних хвилинок, читання вголос, хором тощо.

·        Слідкуйте за своєю поведінкою, контролюйте свій  гнів, не надаючи йому форму погроз та звинувачень.

·        Важливо, щоб дитина зрозуміла, що вона потрібна в класі, що її цінують та приймають. А для цього вам необхідно дізнатися про інтереси та здібності такого учня. Та перевести активність у корисне русло.

·        Таким учням слід частіше надавати можливість працювати в групах, де успіх залежить від колективної роботи, вміння спілкуватися, домовлятися. 

·        Один із найбільш корисних способів змінити поведінку дитини – це піймати її на хорошому вчинку.   Кожен раз, коли дитина стримує себе і не починає бійку, просто відмітьте, що вона стала сильнішою. Дитина реагує на похвалу, користуйтеся цим, для того, щоб зробити добре відношення – звичкою. 

·        Введіть штрафні санкції. Це можуть бути додаткові домашні завдання. Головне, щоб учень знав про можливі наслідки своєї поведінки. 

·        Допоможуть класні години, де  піде мова про почуття, емоції та методи їх контролювання. Головне, щоб під час таких уроків було менше монологів, але ні в якому разі не акцентуйте увагу класу на проблемних дітях.

ЩО ПОТРІБНО РОБИТИ, ДЛЯ ТОГО ЩОБ  УНИКНУТИ «ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ»

1. Плануйте робочий тиждень, місяць із визначенням короткострокових і довгострокових цілей роботи, що дозволить фокусуватися на необхідних діях, підвищить мотивацію діяльності та зменшить кількість невиправданих емоційних витрат. Варто виділяти завдання та цілі, що є пріоритетними або такими, що виконуються найшвидше.

2.     Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника. Виділіть час для зустрічей із друзями, відпочинку із коханою людиною поза межами звичної повсякденності, відвідин мистецьких або спортивних заходів. Вихідні, особливо в теплу пору року, корисно проводити на відкритому повітрі, уникаючи пасивного проведення часу перед телевізором на дивані.

3. У пригоді стане професійний розвиток і самовдосконалення (обмін професійною інформацією з колегами, що дає відчуття світу ширшого, ніж той, який існує всередині окремого колективу – курси підвищення кваліфікації, конференції тощо). Крім суто професійної користі, такі заходи покликані активізувати взаємозв’язки з колегами, активне спілкування в нових умовах, а це відволікає від буденності та рутини.

4.     Банальним, але важливим компонентом боротьби зі стресом є підтримування гарної фізичної форми. Між станом тіла й розумом є тісний зв’язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном посилюють прояви синдрому вигоряння. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день.

5. Нове хобі може не тільки додати задоволення у житті, а й допомогти почуватися більш мотивованим. Години, присвячені, приміром, вишиванню, збережуть дні, присвячені пошуку емоційного заспокоєння.

6.  Категоричним правилом має стати відмові від роботи вдома та обговорення робочих проблем поза роботою.

7.     Зрештою, візьміть відпустку та просто забудьте про проблеми на роботі.